Міністерство освіти та науки України Національний Університет “Львівська політехніка” Кафедра „Охорони праці”
Лабораторна робота № 31 На тему: “Визначення категорії приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці.” Львів 2004 Мета роботи: експериментально визначити температуру спалаху і займання. Встановити категорії приміщень по вибухо- і пожежонебезпеці. Вступ У процесі зберігання і транспортування рідин над їх поверхнею завжди знаходяться пари, концентрація яких залежить від температури рідин. При низьких температурах рідини концентрація парів настільки низька, що вони не здатні займатися від піднесеного високотемпературного джерела. Якщо нагріти таку рідину, то можна досягнути деякої мінімальної її температури, при якій створюється концентрація парів, здатних до займання від високотемпературного джерела (розжареного тіла, іскри, полум'я). Якщо при цьому згоряють тільки пари, які утворились над рідиною, після чого полум'я гасне, то вважають, що температура рідини досягла температури спалаху. Температурою спалаху називається найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. На температуру спалаху також має вплив атмосферний тиск і вологість повітря. Чим вище атмосферний тиск, тим вище і температура спалаху. Гольде і Ломан встановили, що зміна тиску на кожний 1 мм.рт.ст. викликає зміну температури спалаху на 0,033 ... 0,036 °С. Приймаючи середньоарифметичне значення, яке дорівнює 0,0345 °С, як поправку на зміну тиску на 1 мм.рт.ст., обчислюємо температуру спалаху Т при 760 мм.рт.ст. Т = t + 0,0345(760 -Р), (1) де Р - барометричний тиск при визначенні температури спалаху, мм.рт.ст; t - спостережена температура спалаху при тиску Р, °С. Підвищена вологість збільшує температуру спалаху, так як при Цьому у пароповітряній суміші парціальний тиск кисню буде зменшуватися за рахунок присутності водяних парів. Температурою займання називається температура горючої речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. У легкозаймистих рідинах (ЛЗР) різниця між температурою спалаху і займання незначна - 1...5°С, а в горючих рідинах (ГР) ця різниця відчутніша, тобто температура займання вища від температури спалаху на 10°С і більше. Для деяких ЛЗР температура спалаху, нижче нуля: і для бензину А-72 (зимового) -36°С, бензину АІ-93 (зимового) -37°С, ацетальдегіду -38°С, ізопентану -52°С. Чим нижча температура спалаху, тим більшу небезпеку являє така рідина. Згідно ГОСТ 12.1.004-76 до ЛЗР відносяться рідини з температурою спалаху до 61 °С в закритому тиглі або до 66°С - у відкритому. Рідини з температурою спалаху вищою від вказаної відносяться до ГР. За температурою спалаху визначають не тільки ступінь пожежної небезпеки горючих рідин (ЛЗР або ГР), але і категорію приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці (А,Б,В,Г,Д), після чого визначають ступінь вогнестійкості, допустиму кількість поверхів, площу поверху (див. розділ "Вимоги нормативних документів"). Опис приладів, що використовуються Температура спалаху рідин залежить не тільки від їх фізико-хімічних властивостей і параметрів атмосферного повітря, але в значній мірі і від методики визначення і конструкції приладу. Для визначення температури спалаху застосовують прилади відкритого і закритого типу. Схема приладу відкритого типу зображена на рис.1. Прилад складається з металевого тигля 1, діаметром 63 ... 65 мм, висотою 45 ... 46 мм і товщиною стінки 1 мм. Тигель поміщується в електронагрівач 2, встановлений на штативі 3, на якому прикріплений термометр 4 на 360°С з ціною поділки 1°С.
Рис.1. Прилад відкритого типу для визначення температури спалаху і займання Рис.2. Прилад для визначення температури спалаху у закритому тиглі  Прилад закритого типу (рис.2) складається з електронагрівача 1, латунної склянки 2 з...